Про що може розказати гра дитини

   Більшість батьків не звертають уваги на те, в які ігри грають їхні діти. Вважають, що достатньо накупити іграшок – і діти самі навчаться забавлятися.

   Що ж тут важкого? Але психологи вважають інакше: спостерігаючи за грою, можна виявити інтелектуальний розвиток малюка, склад його характеру. Кожному віку відповідають свої ігри. У найменших – це маніпуляції з предметами, вони «освоюють» їх, кусають, торкають, кидають. Ставши трохи старшими, діти використовують предмети за призначенням: возять машинку, відчиняють і зачиняють двері тощо. Ну а після двох із половиною років настає час сюжетних ігор: у доньки – матері, лікарню тощо. Якщо дитині вже 4 - 5 років, а вона ще й досі водить машинку по колу або підкидає м’ячика – слід замислитися. Можливо, дитина і не відстає в інтелектуальному розвитку, просто її не навчили гратися. Так буває, коли батьки контролюють або надто опікують дитину.

   Ще з раннього дитинства малюку треба давати 5 - 10 хвилин вільного часу, щоб він учився сам знаходити собі заняття. Іноді дорослі так завантажують своїх дітей, що на ігри просто не лишається часу.
   Учені проводили дослідження, як залежить навчання молодших школярів від особливостей дошкільного виховання. У батьків п’ятирічних дітей з’ясовували, якій рівень автономності в малят: як часто вони мали змогу самостійного вибору, чи покладалася на них якась відповідальність. За результатами досліджень, діти, яким батьки в дошкільному віці давали більше самостійності, краще навчаються у школі, швидше адаптуються.
Нерідко батьків лякає зайва, на їхній погляд, агресивність малят, котрі ламають іграшки, сварять і б’ють ляльок. звідки це? Ми ніколи так не ставилися до своїх дітей!», - дивуються дорослі й намагаються стримати малюків.

Але дарма!

   На думку психологів, дитячій агресії треба дати вихід. Адже в дитячому садку чи школі дитина стикається з новими вимогами і заборонами, до яких їй важко пристосуватися. Тому якщо вона прийшла додому роздратованою, психологи радять дати їй змогу «випустити пару». Запропонуйте малюку побити подушку або боксерську грушу чи скажіть, усміхнувшись: «Ти зараз такий злий – ану погарчи, як лев!».  Малюк погарчить, усміхнеться і заспокоїться. Нехай він краще «виллє» свою агресію на іграшки, а не на приятелів чи батьків.
Психологи довели: якщо дитина не навчилася гратися і розслаблятися, у майбутньому вона може стати трудоголіком.

Практичний психолог Кірик Анна Анатоліївна