Дитячий малюнок - відзеркалення душі дитини

    Прекрасна людина,яка створює красу! А дитина,яка живе у світі ще не так багато років і вже зуміла відчути його красу, увібрала її у свою душу і відтворила свої почуття у малюнку-це справжній талант! Її малюнок – шедевр! Діти малюють.

   Сидячи, стоячи, лежачи. Олівцями і фарбами. На папері, на шпалерах, на стінах. У садку і вдома. Малюють справжні картини і незрозумілі "каляки-маляки". Малюють, коли весело.

   Малюють, коли сумно. Тому що для дитини малюнок - це її мова, її послання світу. Для дитини малювання - це природний процес розвитку - емоційного, інтелектуального, психомоторного, соціального.

   У різному віці- свої малюнки- свій стиль і свої теми.Малюк півтора-двох років захоплено водить олівцем по паперу, отримуючи невимовне задоволення від самого процесу. Для дитини це приголомшливе відкриття - рухи її рук залишають на папері такі чудові сліди! Така краса - і вона це зробила САМА!

   У цьому віці важливо дати юному художнику свободу і місце для вияву творчого пориву. Великі аркуші паперу на підлозі і на стіні, олівці, крейда, фарби, фломастери - нехай малює, нехай вивчає фактуру. Нехай творить, а ви, педагоги та батьки, захоплюйтесь її шедеврами. А найкраще - сідайте на підлогу і малюйте разом. Можна навіть просто руками. У цьому віці ми всі - майже Пікассо

   Наступна стадія - коли в хаотичному нагромадженні штрихів і закорючок дитина раптом розгледить якийсь образ - колесо, дерево, птицю. Це ціле відкриття - зв'язок між самим предметом і його зображенням.

   Це потужний стрибок у розвитку дитини. Починаючи малювати, вона ще не знає, що вийде, але у малюнка з'являється назва. Батьки повинні злегка стимулювати цей процес, малюючи разом з дитиною, звертати її увагу на те, що виходить на папері - "Дивись, це схоже на ялинку, а це на пташку - ось дзьоб, ось лапки".

   Наступний етап - малюнок за попереднім задумом. Дитина знає, що буде зображено, перш, ніж проведе першу лінію. В ході процесу плани можуть змінитися - це нормально. Душа дитини - це цілий світ, великий, таємничий, незбагненний.

   Проникнути в усі його секрети, напевно, не під силу нікому. Та й чи потрібно? Адже кожен має право на своє внутрішнє сокровенне ...Але все ж батькам необхідно мати певне уявлення про душевний стан своїх дітей.

   Є хороший спосіб це зробити не втручаючись в тендітний світ дитячої душі. Просто поспостерігайте за тим, що малює малюк. Адже якщо придивитися до творчості дітей, можна багато чого побачити і зрозуміти. На папері вони виражають свої почуття, сприйняття навколишнього світу, ставлення до людей, речей, подій.

   До певного віку маля ще не може виражати словами свої почуття, думки і настрої. Крім цього у нього, втім, як і в дорослої людини, існують психологічні захисні бар'єри, які виконують стримуючу функцію. А коли малюк малює, він від них звільняється, і його внутрішній стан знаходить зовнішній прояв, який може багато про що розповісти.

    Коли починати хвилюватися?

• Коли малюк 3-4 років малює тільки закарлюки і "каляки".

• Коли дитина взагалі не малює (особливо, якщо говорить "не вмію").

• Коли 6-річний малюк не може намалювати просту картинку по усній інструкції ("Намалюй будиночок і собачку поруч", "намалюй, як ти гуляєш на вулиці").

Якість і портретна схожість не мають великого значення, важливо відповідність результату задуму.

То що ж малюють наші діти? І що це значить?

   Дитина переживає цілком "дорослі" почуття - кохання, ревнощі, гнів, образу, розчарування, ніжність. Але на відміну від дорослих - не вміє висловити їх словами. І на допомогу приходять малюнки - послання дорослим прямим текстом. Треба тільки подивитися уважніше - і ви обов'язково зрозумієте, що хотів сказати ваш вихованець.

    Слід зазначити, що дитячі малюнки (і малюнки дорослих теж) несуть відбиток того, що відбувається у них в душі. Тлумаченням малюнків повинні займатися професіонали – тому що є занадто багато нюансів, які можуть спотворити отриманий результат і замість полегшення і розуміння принести розчарування і нові проблеми.Батькам особливо треба звернути увагу на наступне:

    Якщо дитина малює монстрів.

   Такі малюнки, як правило, викликають занепокоєння та тривогу у дорослих - і зазвичай, марно. Намальований монстр далеко не завжди свідчить про підвищення агресивності дитини.

   Діти (як правило, хлопчики) малюють страховиськ під впливом баченого вдень по телевізору. Намальований монстр вже не такий страшний, як уявний - дитина ж сама його створила, а значить, вона контролює ситуацію. І вже монстр небезпечний - малюнок можна зім'яти, порвати, знищити – тобто "перемогти чудовисько".

   Малюючи "ужастики", дитина трохи ідентифікує себе з ними і - долучається до їх сили і могутності. Страшних не кривдять, страшних всі бояться. Приємно хоч на час відчути себе тим, з ким рахуються. У психотерапії навіть є спеціальні методи, коли малюючи свої страхи, з допомогою досвідченого фахівця , можна розібратися зі своїми почуттями.

   Коли починати хвилюватися?

• Коли дитина постійно малює чудовиськ, які на малюнку завдають комусь шкоду або каліцтва.

• Коли навідріз відмовляється малювати страшних персонажів (цілком можливо, страх дуже сильний і сама дитина з ним впоратися не може).

• Коли в малюнках домінує одна і та ж тема - катастрофа, війна, каліцтва і т.д. яким чином дитина може давати сигнал про те, що його щось турбує, але вона не може цього пояснити словами.

   Якщо дитина малює принцес, лицарів, замки, автомобілі.

   Хлопчики і дівчатка малюють їх по-різному. У хлопчиків малюнки найчастіше динамічні, у дівчаток - спокійні. У малюнках виявляється і зміцнюється статева ідентифікація дитини, малюючи, вона приміряє на себе жіночі або чоловічі образи.

   Коли починати хвилюватися?

• Коли дитина, як правило, не малює на тему, відповідну своєї статі. Велика кількість принцес та замків в малюнку хлопчика (якщо, звичайно, це не декорація для перемоги відважного лицаря над лютим драконом) може інформувати про те, що дитині важко прийняти і зрозуміти чоловічу модель поведінки. Для дівчинки тривожним сигналом буде саме відсутність на малюнках жіночих образів і атрибутів.

• Коли в малюнках весь час дискримінується один із персонажів: принцеса - красуня, а принц – страховисько; король ображає або принижує королеву і т.д. Якщо дитина малює сім'ю. Малюк будує відносини - і це проявляється в його малюнках. Образа і дружба, любов і ненависть, страхи і тривога – все відображається на папері

    Психологи стверджують, що, малюючи, діти виливають на папір свої емоції, які викликає у них навколишній світ і всі події, що відбуваються з ними самими. Тому дитячий малюнок - свого роду віддзеркалення його почуттів, душі дитини. Ви хочете знати, що відчуває ваша дитина? Попросіть намалювати його свою сім'ю, а потім уважно вдивіться і проаналізуйте його малюнок. Зверніть увагу, насамперед, на те, в якій послідовності дитина намалювала членів родини. Якщо першим вона малює себе, це зовсім не означає, що у родині зростає егоїст. Це як раз нормально, тому що світ для малюка обертається навколо нього і його відчуттів. Намалювавши себе, як правило, діти малюють того члена родини, якого вважають найважливішим, головним, і так далі, в послідовності їх значимості з точки зору дитини.

   Коли починати хвилюватися?

• Коли дитина ніколи не малює своїх батьків.

• Коли батьки займають майже все місце на аркуші і для дитини не залишається місця. Або навпаки - місця немає для батьків.

• Коли дитина весь час забуває або відмовляється намалювати когось їх близьких.

• Коли на малюнках, як правило, зовсім відсутні люди або тварини (дитина малює тільки предмети або пейзажі) - можливо, дитині просто складно будувати відносини - от і "не малюються" ні люди, ні звірі.

• Коли дитина малює з таким натиском, що рве папір.І взагалі, якщо в малюнках ваших вихованців ви розгледіли щось незрозуміле, тривожне, насторожує, звернетеся до фахівця, і разом зможете зрозуміти, що саме хоче вам сказати дитина.

   Малюнок для дитини - його засіб спілкування, лікар його душевних ран, інструмент для планування майбутнього, ліки від нудьги, чарівний ключик у світ фантазій, заклик про допомогу, шанс бути зрозумілим і прийнятим, спосіб пізнання світу, дзеркало його душі і багато, багато іншого.

 

Практичний психолог А.А. Кірик