Корисно знати

 

Важливі поради для педагогів

 

 Ми пропонуємо Вам стати «детективами», зайнятися пошуком позитивного в дітях, орієнтуючись на тези:

• Немає нездібних – є ті, хто опановує по іншому;

• Немає імпульсивних – є безпосередні;

• Немає агресивних – є напористі;

• Немає повільних – є розважливі;

• Немає ледачих – є розслаблені;

• Немає боязких –є обережні;

• Немає гіперактивних – є енергійні;

• Немає незрілих –є ті, які розквітають пізно;

• Немає дратівливих – є чутливі;

• Немає впертих – є наполегливі.

 

Психологічний портрет особистісно орієнтованого педагога

• любить дітей;

• відкритий, доступний для кожної дитини;

• надає можливість ділитися своїми думками, почуттями;

• відвертий у своїх поглядах;

• демонструє дітям довіру до них;

• не принижує їхньої гідності;

• розуміє і відчуває внутрішній світ кожної дитини;

• цікавиться життям дитини;

• надає реальну допомогу та забезпечує педагогічну підтримку;

• підтримує, розвиває й стимулює природній потенціал кожного;

• справедливий, гуманний, чуйний;

• не байдужий до дитячих проблем;

• визнає унікальність і неповторність кожної особистості, не порівнює дітей; 

• спирається на сильні, позитивні якості особистості дитини.

Дитячі заповіді для дорослих:

• Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї  родини. Коли-небудь я залишу батьківську оселю, але до того часу  навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.

• У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені: «Що?», «Коли?», і «Чому?»  - кожен із нас у ньому має робити.

• Мої  ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

• Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно  критикуйте і оцінюйте, але не мене - лише мої вчинки.

• Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я  на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житі.

• Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй  неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

• Я вчуся у Вас всього: слів, інтонації голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене, тому навчіть  мене, будь ласка, кращому. Пам’ятайте, що ми разом невипадково: ми маємо допомагати один одному.

• Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше мене пригортали та цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

• Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.

 

Алгоритм проведення заняття з позиції гуманно-особистісної моделі дошкільної освіти

  1. Інтригуючий початок заняття (мотивація, легенда, направленість на позитивний результат).

  2. Проблемні запитання, спрямовані на активність, самостійність, допитливість.

  3. Центральна фігура - дитина (надання мислительної свободи дій, надання можливості «виплеску» емоцій, знань).

  4. Моделювання життєвих ситуацій за допомогою гри, діяльності, ігрових прийомів (використання інтерактивних методів і прийомів).

  5. Створення ситуації успіху (підбадьорювання, схвалення, впевненість в успіху, порівняння з самим собою), взаємодопомоги.

  6. Педагогічна підтримка з боку дорослого (забезпечення тільки необхідної активної допомоги з боку дорослого, відсутність прямого контролю і диктатизму).

  7. Застосування отриманої інформації (знань, умінь, навичок у практичній діяльності, переважає розвивальна, дослідно-пошукова).

  8. Позитивний фон (емоційна атмосфера, психо – емоційний комфорт).

  9. Ігрові сюрпризні моменти (протягом всього заняття).

Технологія успіху у саморозвитку дітей

Кожна дитина неповторна й унікальна, і якщо створити умови для ї розвитку, у малюка неодмінно відкриються здібності, закладені в ньому від природи.

• Для розвитку дитини в дошкільному освітньому закладі необхідні такі умови : спокійна й довірлива обстановка, тісна взаємодія з сім'єю, високоморальні і професійні педагоги, розвивальні ігри, посібники, матеріали.
• У розвитку дитини важливі не академічні знання, а пошук можливостей, за яких вона буде успішною.
• Важливо не навчати дитину а допомагати їй в розкритті і реалізації своїх здібностей, достатньо зацікавити її, і вона творитиме себе.
• Малюк самостійно міркує тоді, коли будь-яку інформацію піддає сумніву, аналізує її й робить власні умовиводи, не важливо, що вони можуть бути помилковими.
• У розвитку дитини її здоров 'я і психологічний комфорт відіграють головну роль. Спокій, дружелюбність-основні риси взаємин з дитиною, важливо розмовляти з нею розважливо, без повчань, діяти переконанням.
• Проводити навчання в ігровій і дослідницькій формі, використовуючи власний досвід дитини і проблемні ситуації. Варто заохочувати її до пошуку неординарних рішень.
• Дитина нікому нічого не забов'язана (знати, уміти), це завдання педагога зацікавити й залучити дитину, щоб викликати цікавість і бажання знати й діяти. Але право на помилку дитина має завжди, і тоді вона не боятиметься творити та експериментувати.
• Готовність до дій базується на трьох фундаментальних точках розвитку самої дитини - «хочу», «можу», «буду». І тоді в її розвиток буде закладений фундамент майбутньої особистості - ініціативної] рішучої, здатної йти на ризик, приймати самостійні рішення. А це сьогодні для нашого суспільства вельми актуально.

Типові помилки вихователя під час організації освітньо-виховного процесу за гуманно-особистісною моделлю

Типові помилки вихователя під час організації освітньо-виховного процесу за гуманно-особистісною моделлю.

1. Нечітко сформульоване пізнавальне та практичне завдання заважає дитині діяти цілеспрямовано, сповільнює темп роботи, провокує, у виконавця бажання підмінити мету, дезорієнтує пошукову активність.

2. Передчасне п необґрунтоване втручання дорослого у процес самостійної діяльності дитини, схильність «нависати» над нею (стоячи поруч, перепитувати, порушувати хід її думок).

3. Прямі підказки, показ способів дій замість навідних запитань, опосередкованих нагадувань, асоціативних зв 'язків у тих випадках, коли дитині об'єктивно необхідна допомога.

4. Як наслідок попереднього - розвивається не пошукова активність вихованця, а навичка відтворювати покрокові вказівки дорослого (власні зусилля дитини фактично підмінюються підказками вихователя).

5.Суперечливість емоційних та поведінкових реакцій дорослого на труднощі, з якими зіткнулася дитина під час виконання конструктивного (або іншого) завдання: емоційна неврівноваженість, непослідовність дій, використання образливих, таких, що пригнічують
дитину, слів недовіри.

6. Зловживання оцінними судженнями, висловлювання своїх вражень спонтанно, без усвідомлення впливу кожного вислову на стан, а отже, й на характер пізнавальної та практичної активності виконавця. Прагнення привчити дитину діяти, покладаючись лише
на оцінки дорослого, абсолютно їм довіряти, не враховуючи їх можливого суб'єктивізму. Як наслідок - вихованці не вміють орієнтуватися на об'єктивні параметри результату, не здатні на самооцінку.

7. Недооцінка морального внеску дитини у виконання певного завдання, зусиль, докладених до роботи: відсутність аналізу застосованих прийомів - раціональні чи нераціональні, чого було більше - запозичень чи творчих знахідок. Акцент в оцінних судженнях на зовнішніх параметрах виробу (конструкції)- якості виготовлення, наявності або відсутності помилок, кількісних параметрах результату.

Внаслідок цього дитина усвідомлює: дорослі оцінюють ЩО а не ЯК вона робить, тобто ВИБІР а не ЗУСИЛЛЯ, вкладенні в його виготовлення. Так народжується прагнення досягти високих стандартів, які соціально схвалюються, за будь-яку ціну, будь-якими засобами.

8.   Нечітке визначення дорослими критеріїв високого результату. Вже на початку роботи дитина має розуміти, чого від неї чекають авторитетні дорослі, що саме оцінюватиметься насамперед - охайність, відсутність помилок, зовнішня схожість споруди із справжньою, прояви фантазії та раціоналізаторства, вміння виявляти наполегливість чи здатність обходитися власними силами? Чітке знання орієнтирів
сприяє ефективній, продуктивній діяльності, стимулює творчість та Ініціативу.

9.   Недостатнє надання вихованцеві права на вибір : кожна дитина повинна знати, якої вимоги вихователя вона обов'язково мас дотримуватися, а що віддається на її власний розсуд, самостійне розв'язання. Чітке розмежування педагогом понять ПОВИННА і МАЄШ ПРАВО с надійним орієнтиром, допомагає дитині обрати оптимальні шляхи розв'язання практичного завдання.

Кодекс професійної етики педагогів

• Заходячи у групу дітей або до кабінетів працівників дошкільного  закладу, усміхайтеся.

• Спочатку навчіть своїх вихованців, а потім запитуйте.

• Ніколи не обманюйте дітей, дотримуйтеся свого слова.

• Ніколи не ображайте дітей, захищайте їх від усіх видів самоуправства.

• Як не було б складно, будьте стриманими й терплячими.

• Будьте для дітей прикладом у поведінці, праці, ставленні до інших людей.

• У будь-якій ситуації намагайтеся ставити себе на місце дитини.

• Пам'ятайте: по-справжньому зрозуміти дитину можна лише після того, як полюбиш її.

• Учіться у колег, батьків, дітей.

• Не скаржтеся на своїх вихованців батькам, колегам, адже справжній педагог буває незадоволеним тільки собою.

• Будьте великодушними до того, хто припустився помилки.

  Вибачайтеся перед дитиною, якщо неправі. Це аж ніяк не принизить ваш авторитет.

  Живіть інтересами дітей та їх надіями.

• Навчіться бачити зону найближчого розвитку дітей та оптимізувати їх майбутнє.

• Ніколи не кажіть у присутності дитини про її обмежені можливості.

• Завжди повідомляйте батьків про успіхи й досягнення дітей.

Правила педагогічної гігієни

1. Йди на роботу з радістю, з роботи - з приємною втомою.

2. Нехай усі манекенниці світу, побачивши твою посмішку, подають у відставку.

3. Пам'ятай, що поганий лікар може забрати життя, поганий педагог - спопелити душу.

4. Приходити на роботу підготовленим означає точно знати: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити й чи буде комусь від цього добре.

5. Завжди кажи батькам найкращу правду з того, що ти знаєш.

6. Свідченням найбільшого успіху педагога є посмішки на обличчях дітей.

7. Якщо ти вмієш звичайнісінький факт подати як відкриття й викликати подив і захват є дітей, то можеш вважати, що половину справи вже зробив.

Мовленнєва пам'ятка - порадниця

• Гарне мовлення дитини - це успішне навчання у школі, ширші можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з людьми. «Добре виховані та навчені діти-то наша забезпечена старість».

(А. Макаренко)  

• Наполегливіша робота вихователя не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною удома. «Без хороших батьків немає хорошого виховання попри всі школи, університети».

(І. Карамзін)  

• Щоб у навчанні та і вихованні дитини досягти потрібних результатів, мова самих дорослих має стати прикладом для наслідування (наслідування є психологічною особливістю дітей).  
• Якщо дитина повсякчас чутиме чітку, правильну мову, то завдяки наслідуванню вона стане для неї звичкою і захистить від недоліків у мовленні.  
• Ви ще самі не вмієте правильно говорити українською мовою? Цікавтеся та вчіться разом із дитиною і не змушуйте її повторювати ваші слабкощі та лінькуватість у самовдосконаленні й унаслідок цього — небажаних проблем у мовленні.

«Не святі горшки ліплять». (Народна мудрість).   

• У дитини, як і. в дорослих, не завжди все добре виходить. Тож часом ви нарікаєте на відмову її від подальших занять. Не опускайте руки і не виказуйте негативних емоцій: роздратування, глузування. Та найгіршими вашими словами в цій ситуації буде: «Нічого, прийде час-сам навчиться!»

Добре, якщо буде саме так :

• Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовні ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення, яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагання. Емоційне насичення надає іграм привабливості.
• Вибирайте час коли дитина перебуває у доброму настрої.  
• Добираючи ігри, враховуйте темперамент дитини.
•  Не фіксуйте увагу малюка на тому, що не виходить. Підбадьорте і, щоб «розрядити ситуацію», ненав'язливо поверніть до більш простого, вже відпрацьованого матеріалу, ніби нагадавши, що колись у неї це також: не виходило.
• Коротенький віршик, промовлений веселим, загадковий тоном, допоможе заохотити дитину до гри-заняття.

Час настав, нудьга минає

Нас цікава гра чекає!

• Заняття проводьте два-три рази на тиждень, а якщо дитина ще погано розмовляє, то й частіше.

Тривалість мовного заняття: з дітьми 2-3 років    - 10 хв.

з дітьми 4-5 років    -15-20 хв.

• Заняття - гру можна провести в місці відпочинку, на природі, йдучи до дитячого садка тощо.